100 тисяч бракованих українських мін для ЗСУ. Як Міноборони прогледіло величезну проблему, — розслідування

Міноборони розпорядилося забрати з фронту всі неякісні мінні постріли українського виробництва, які або не долітали до ворога, або не вибухали взагалі. Йдеться про відкликання щонайменше 100 тисяч мін, чого вистачило б на пів року економного витрачання.

Про це йдеться у розслідуванні журналіста Юрія Ніколова, опублікованому виданням Zn.ua.

Ніколов зазначає, що проблема виникла через те, що підлеглі Рустема Умєрова, які мали контролювати якість мін від підлеглих Олександра Камишина, банально приховували проблеми виробника.

Журналіст нагадує, що рік тому Мінстратегпром під керівництвом Олександра Камишина доклало зусиль, аби підприємства «Укроборонпрому» Германа Сметаніна отримали замовлення Міноборони на снаряди та міни на десятки мільярдів гривень.

Ніколов не називає конкретне підприємство, чиї міни стали предметом скандалу, аби уникнути звинувачень у розкритті чутливої інформації. Тож журналіст використовує словосполучення «завод Х».

“Ще у січні цього року військове представництво МОУ перевіряло спроможність укроборонпромівського заводу Х виготовляти різні міни, авіабомби та артилерійські снаряди різних калібрів.

Спочатку воєнпред вказав на такі ризики (документи є в розпорядженні редакції) :

поставки комплектуючих і сировини критичного імпорту (порохів, вибухових речовин) ;

підготовка кваліфікованого персоналу, виробничих площ і додаткового технологічного оснащення;

безперервної роботи персоналу та електроживлення.

Також воєнпред наголосив, що ще не було освоєно серійного виробництва підривника М-12. Хоча техумови на нього у заводу вже були. Це та сама деталь на самісінькій головці міни, яка відповідає за кінцевий вибух при влучанні.

Однак зрештою воєнпред підписав позитивний висновок: «Підприємство в цілому спроможне забезпечити виконання робіт з виготовлення та постачання виробів в наступних обсягах […]». Про міни 120-мм було вказано, що завод Х може виготовляти 300 тисяч штук на рік з урахуванням завантаженості”, — йдеться у розслідуванні.

Ніколов пише, що Агенція оборонних закупівель (АОЗ) перед підписанням контракту вирішила уточнити у воєнпредів оцінку спроможності заводу, щоб впевнитися, що підприємство виготовить обіцяне. 9 лютого АОЗ отримала від воєнпреда висновок, що з урахуванням завантаженості завод може робити 670 тисяч мін на рік. Тож 14 лютого АОЗ уклала великий контракт на поставку 120-мм мін із заводом Х.

Трохи згодом АОЗ, аби пересвідчитися, що все йде за планом, попросила воєнпредів ще раз оцінити спроможності заводу. І отримала у відповідь запевнення, що оскільки воєнпреди повністю перевіряли цей завод 2023 року, додаткова перевірка у повному обсязі не потрібна. Цього разу зі звіту воєнпреда Міноборони зникли ризик щодо виробничих площ і кваліфікованого персоналу та згадка про відсутність серійного виробництва підривника М-12.

“Усі ці звіти лягали на стіл керівництву Міноборони. Умєров не міг не зауважити неадекватної оцінки спроможностей заводу його підлеглим, але не зважав на це. Або не хотів доповідати Зеленському про нереалістичність потужних амбіцій. Або не прагнув відмовлятися від освоєння мільярдних потоків на пару з Камишиним, одним із небагатьох незамінних менеджерів сучасності, за версією Банкової.

Перші 120-мм міни з заводу Х поїхали на фронт у червні. Про великі проблеми з ними тоді справді чутно не було. Потім була перерва на пару місяців, і у вересні завод продовжив поставки. Отоді проблеми і почалися.

Однак воєнпред жодним чином не фіксував цих проблем. Невідомо навіть узагалі, скільки і яких мін він перевіряв перед відправкою на фронт. “, —зазначається у розслідуванні.

Ніколов нагадує, що реакції військової влади на це не було, аж поки 6 листопада журналіст Юрій Бутусов оприлюднив відео партії мін, у яких на десять пострілів був лише один розрив.

Тільки 18 листопада Центральне управління забезпечення засобами ураження озброєння Командування сил логістики ЗСУ (ЦУЗЗУО КСЛ ЗСУ) повідомило про «численні технічні несправності вже поставлених мінометних пострілів» у різних військових частинах.

Проблеми ті самі — невиліт міни зі ствола, нерозриви у цілі, відхилення від точки прицілювання на сотні метрів. В одній частині із 17 пострілів дев’ять мін не долетіли до цілі до 600 метрів, сім не розірвалися (три взагалі не вийшли зі ствола) і лише одна міна влучила в ціль. При зміні мін на інший тип від іншого виробника влучання з другого пострілу в еліпс розсіювання 20 метрів, ціль була знищена з чотирьох пострілів (два прямі влучання).

“19 листопада командир однієї з військових частин нарешті наважився написати офіційну рекламацію і викликати представника заводу для документування біди. 20 листопада, коли документи дійшли до АОЗ, вона повідомила про це Генштаб. Того ж дня Юрій Бутусов опублікував відео з міною, що не вилетіла зі ствола.

Нарешті почалося довгоочікуване реагування. Начальник ЦУЗЗУО КСЛ ЗСУ Сергій Панов доручив командирам інших військових частин організувати рекламаційну роботу по заміні мінометних пострілів ВОФ-843Б. Станом на зараз відомо про відкликання 100 тисяч мін, і лише після перевірки по всіх частинах стане зрозумілий розмір фіаско. Співрозмовник ZN.UA сказав, що зараз ЗСУ в дуже економному режимі використовують до 20 тисяч мін на місяць”, — описує розгортання проблеми Ніколов.

Він додає, що на нараді Міноборони за участі представників ОП 21 листопада “відкрилася жахлива картина нікчемності всієї системи контролю за виробництвом зброї”.

“Представник Мінстратегпрому пообіцяв замінити мінометні постріли всіх партій, що були поставлені в ЗСУ, і зауважив про необхідність провести «якісну перевірку продукції, що постачається до ЗСУ». Тобто до цього контроль із боку Міноборони був щонайменше неякісним. Але представник Департаменту військово-технічної політики (ДВТП) МОУ пішов іще далі і взагалі заявив про «відсутність системи контролю якості перед постачанням продукції до ЗСУ».

Ще раз, представник Міноборони заявив, що у Міноборони відсутня система контролю якості перед постачанням продукції до ЗСУ. Ось вам і управління Рустема Умєрова”, — підсумовує журналіст-розслідувач.

Джерело