Global Terrorism Index: Найстрашніші терористичні організації у світі

Глобальний індекс тероризму – щорічне дослідження, що підсумовує терористичні акти та напади в усьому світі, – показує вплив тероризму на 163 країни та 99,7% населення нашої планети. У Східній і Центральній Африці, на Середньому і Близькому Сході, а також у Південній Азії мільйони людей бояться п’яти організацій. Згадані регіони є найбільш гарячими з точки зору тероризму.

П’ять терористичних організацій – це «Аль-Каїда», «Ісламська держава», «Боко Харам», «Джамаат Аш-Шабааб» і «Талібан». Більшість нападів, вибухів та актів насильства, які забрали життя людей у 2020 році, були пов’язані з цими угрупованнями. Однак важливим і неочікуваним поворотом подій стало те, що якщо у 2020-му таліби ще були диверсійними силами в Афганістані, у серпні 2021-му вони повалили колишній уряд і захопили владу в країні. Сьогодні в них уже є власний внутрішній опонент, який каже, що «Талібан» є немов зграєю зайчиків і тому не здатен очолити правовірних афганців. І це угруповання є однією з найкривавіших організацій Великого Хорасану – округу ІД, котра веде партизанську війну в Афганістані та Пакистані. Щоб зрозуміти ідеологію угруповань і різницю між організаціями, ми поговорили з Матвієм Солої, дослідником Інституту закордонних справ та економіки, викладачем університету Корвінуса в Будапешті (Budapesti Corvinus Egyetem).

«Аль-Каїда»

Ця організація була заснована наприкінці 1980-х Усамою бен Ладеном, який походив із заможної саудівської родини. Їхня головна мета – послабити й остаточно знищити Сполучені Штати, Ізраїль та держави Західної Європи. Під час своєї діяльності організація підготувала велику кількість бойовиків, переважно в Афганістані, оскільки сам бен Ладен воював тут ще проти Радянського Союзу й підтримував «Талібан». Як винагороду йому було надано притулок у країні після нападу 11 вересня 2001 року в Нью-Йорку, учасники та організатори якого бути пов’язані з «Аль-Каїдою».

З цим угрупованням пов’язані також бомбардування американських посольств у Танзанії й Кенії в 1998 році та Всесвітнього торгового центру (World Trade Center) у Нью-Йорку в 1993 році. Як і «Ісламська держава», «Аль-Каїда» створила дуже сильну організацію з місцевими зв’язками в багатьох куточках, наприклад в Іраку, але починаючи з 2000-х років її присутність була сильною також в інших частинах світу. Вплив «Аль-Каїди» зменшився після того, як 1 травня 2011 року американський спецназ знайшов і вбив Усаму бен Ладена в його схованці в Пакистані.

За словами пана Солої, офіційною метою «Аль-Каїди» є створення глобального халіфату та вигнання невіруючих із населених мусульманами районів. На момент створення організації оголошення цього завдання вважалося великим нововведенням, адже раніше джихадистські групи діяли переважно (дещо суперечливим чином) у національних рамках і мали місцеві цілі (наприклад, підрив певної держави). У той же час Усама бен Ладен, Абдулла Аззам та їхні соратники визнали, що існує величезний потенціал в об’єднанні окремих рухів у єдиній глобальній боротьбі та створенні таким чином спільного слогану для всіх джихадистів. Так, наприклад, воювати проти радянського вторгнення в Афганістан, а потім проти США та Ізраїлю вважалося обов’язком для всіх мусульман.

Однак це нововведення спричинило багато проблем. Виявилося, що боротьба з місцевим ворогом залишилася важливішою за протистояння двом далеким ворогам. Більше того, ідеологічної близькості між організаціями, які номінально входять до мережі «Аль-Каїди», було недостатньо для того, аби лідери організації мали реальний вплив на менші групи, що діють у кожній країні.

Якщо ми прочитаємо листування, написане Усамою бен Ладеном в останні роки його життя, перед нами виникне картина дуже розчарованої людини, яка не може втілити свій задум у реальність, звертає увагу фахівець.

«Ісламська держава»

Вона сформувалась як угруповання, пов’язане з «Аль-Каїдою», на початку 2010-х років, але пізніше через жорстокість і непокору та розірвала зв’язки з організацією, яка спершу діяла в Іраку. У хаосі, що настав після виходу американських військ, вона зрештою набула значної сили. Саме в цей час організація отримала назву ІДІЛ, що означає «Ісламська держава Іраку та Сирії». Окупаційні наступи угруповання почалися в Іраку. Оскільки дедалі більше салафітських джихадистів приєднувалося до ІД по всьому світу, вона почала завойовувати сирійські території, а 2014 року під керівництвом Абу Бакра аль-Багдада було проголошено халіфат із глобальною метою об’єднати та очистити ісламське суспільство. «Ісламська держава» та «Аль-Каїда» відрізняються від «Талібану», зокрема, тим, що не хочуть створювати глобальний халіфат, їхній рух локальний, обмежений Афганістаном.Міжнародна коаліція остаточно зруйнувала підтримку жорстокого правління й ліквідувала присутність цих організацій у Сирії та Іраку 2017 року, а 2019-го покінчила з Аль-Багдадом. Проте «Ісламська держава» діяла як своєрідна міжнародна франшиза. У Західній та Північній Африці, Афганістані та Пакистані, а також у багатьох інших місцях по всьому світу на схожих ідеологічних засадах були сформовані групи, які присягли на вірність ІДІЛ. Зокрема «Боко Харам» і «Регіон Хорасан» ІД, які продовжують носити чорний прапор і донині, навіть після ліквідації материнської організації.

«Ісламська держава», як і «Аль-Каїда», є глобальною джихадистською організацією, не випадково вона відділилася», – наголосив пан Солої. Однак існують дві основні відмінності між ідеологіями двох організацій. Одна з них полягає в тому, що в той час, як «Аль-Каїда» очікувала на створення халіфату, поки невірні не будуть переможені, Абу Бакр аль-Багдад був більш нетерплячим і одночасно зі своїм приходом до влади проголосив новий халіфат – «Ісламську державу» з анексованих в Іраку та Сирії територій. Таке ставлення відображається й у тому, що деякі організації, котрі приєднуються до «Ісламської держави», офіційно називаються провінціями халіфату (див. Хорасанська область ІД).

За допомогою цього трюку йому відразу вдалося створити видимість, що він був набагато успішнішим, ніж «Аль-Каїда» будь-коли.

Інша відмінність має більш методологічний характер. Крім організації вбивств, «Аль-Каїда» прагнула зробити акцент на переконаннях і консультаціях з мусульманами, тоді як «Ісламська держава» вірила лише в перемогу супротивника шляхом насилля, у підбурюванні до заворушень і в збройне завоювання територій. Цей метод описав один з ідеологів «Ісламської держави» Абу Бакр Наджі у своїй роботі «Управління варварством» у 2004 році. З цієї причини «Ісламська держава» вважається більш жорстокою або агресивною, ніж «Аль-Каїда». До речі, різниця між методологіями двох організацій не нова, подібні дебати можна прочитати в працях Мао Цзедуна, Леніна та Че Гевари щодо революції.

«Боко Харам»

На початку 2000-х років у прикордонному регіоні: Чад – Нігер – Нігерія – Камерун – утворилася войовнича ісламістська організація з метою повалення уряду Нігерії та створення ісламської держави. Значення її назви мовою хаус означає: «вестернізація – святотатство». Зараз джихадистсько-салафістська організація налічує тисячі членів, і лише у 2011–2019 роках вона вбила понад 35 тисяч осіб і вигнала близько двох з половиною мільйонів людей з їхніх домівок. Улюблений руйнівний метод «Боко Харам» – вганяти в натовп машини зі смертниками. Представники саме цієї організації викрадали сотні невинних школярок протягом кількох років з метою отримання викупу.

Членів угруповання навчала та фінансувала «Аль-Каїда». У серпні 2014 року в північно-східній частині Нігерії під їхнім контролем було проголошено ісламську державу, а 2015-го вони присягли на вірність «Ісламській державі в Іраку та Леванті» (ІДІЛ), тобто «Боко Харам» став її частиною.

«Джамаат Аш-Шабааб»

Про екстремістську салафітську ісламську групу вперше можна було почути приблизно у 2006 році, коли була захоплена столиця Сомалі, Могадішо. У перекладі її назва означає «Молодіжний рух моджахедів», скорочено «Молодь». Мета організації спочатку полягала в тому, щоб узяти під контроль хаос, який поглинув Сомалі, і запровадити ісламське право. Фактично вони борються з усіма, хто є ворогом ісламу. Джихад поширюється не лише на їхній власний уряд, а й на глобальні міжнародні організації допомоги, а також на Організацію Об’єднаних Націй та Африканський Союз. До 2019 року кількість їхніх воїнів становила від семи до дев’яти тисяч.

Протягом останнього десятиліття діяльність «Джамаату Аш-Шабаабу» висвітлювалася в ЗМІ. Угруповання здійснювало жорстокі дії в Могадішо та сусідніх Кенії, Ефіопії й Уганді. Миротворці Африканського Союзу ведуть боротьбу з цими зловмисниками з 2007 року, час від часу блакитних шоломів підтримують ООН та США. Оскільки наприкінці 2000-х у них було близько 40 співробітників іноземних організацій допомоги, групу чітко класифікували як терористичну. Вона довго заперечувала свій зв’язок з «Аль-Каїдою», але він був чітко встановлений західними спецслужбами. Бойовий стиль угруповання характеризується підривами, але передбачає і збройний штурм, а також використання снайперів. У 2019 році кількість убивств, пов’язаних з «Джамаатом Аш-Шабаабом», перевищила 500.

Матвій Солої вважає, що на відміну від «Аль-Каїди» та «Ісламської держави», усі інші організації можна розглядати в національних рамках, адже кожна з них бажає створити ісламську державу у своїй власній країні («Боко Харам» у Нігерії, «Джамаат Аш-Шабааб» у Сомалі, «Талібан» в Афганістані). Водночас вони тісно ​​пов’язані з транснаціональними джихадистськими мережами (рух «Талібан» і «Джамаат Аш-Шабааб» з «Аль-Каїдою», «Боко Харам» віддає перевагу «Ісламській державі»), але ідеологічної схожості в них мало.

По суті, ці національні угруповання прагнуть скористатися перевагами конкуренції між двома глобальними мережами у своїх власних інтересах, отримуючи таким чином більше ресурсів або розголосу, додає експерт у цій галузі. Крім того, особисті стосунки між лідерами часто визначають, на чиєму боці кожна організація.

«Талібан»

Їхня близько 25-річна історія почалася з пострадянської окупації Афганістану. У вересні 1994 року мулла Омар заснував рух у Кандагарі, маючи всього 50 учнів. Насправді вони й визначили назву організації, адже слово «талібан» мовою пушту означає «учень», «послідовник». Мотивом Мулли було його власне невдоволення: ісламське законодавство не було введене відразу після повалення комунізму. І пообіцяв разом зі своїми послідовниками звільнити Афганістан від воєначальників та злочинців. Через кілька місяців у нього було вже 15 тисяч учнів. До них приєдналися афганські біженці, які виховувалися в релігійних школах, що фінансувалися здебільшого Саудівською Аравією.

Спочатку таліби використовували мир, щоб спокусити тих, хто живе в районі пушту між Пакистаном і Афганістаном, обіцяючи в разі приходу до влади відновити мир і безпеку та запровадити сувору версію шаріату, тобто ісламського закону. Останнє було повністю дотримано. У 1996–2001 роках «Талібан» та його союзники спалили неймовірну кількість сільськогосподарських угідь і знищили десятки тисяч будинків. Фотографії та фільми із зображенням засобів масової інформації, картин, людей та інших живих істот були заборонені. Не дозволялася також інструментальна музика, окрім daf – особливого барабана.

Дівчатам і молодим жінкам заборонялося ходити до школи після десяти років. Жінки мали право працювати тільки у сфері охорони здоров’я (чоловіки не могли лікувати жінок). Чоловікам довелося відростити бороду. Жінки могли з’являтися на публіці лише в супроводі своїх родичів-чоловіків у паранджі, що покривала все тіло. Їх публічно били і навіть страчували за порушення шаріату.

Правління «Талібану» було повалене у 2001 році під час вторгнення американців. Майже за два десятиліття американської окупації Афганістану країна трохи наблизилася до цивілізації: дитяча смертність знизилася, дівчата змогли ходити до школи, афганці знову стали дивитися телевізор, і їх уже не дивує, що деякі шоу ведуть жінки. Однак таліби пережили ці 20 років, і 2018-го до них уже ставилися як до рівноправних партнерів у переговорах, на яких нівелювався процес виходу США. Після того як це нарешті сталося влітку 2021 року, вони блискавично пронеслися Афганістаном усього за десять днів і повалили уряд. Але відтоді керівництво країни веде її до економічного хаосу. Гуманітарна катастрофа може статися в будь-який момент, оскільки незабаром понад десять мільйонів людей не матимуть що їсти.

За словами експерта, схоже, що після репресій «Ісламської держави в Сирії та Іраку» джихадизм буде повторно локалізований, а організації в рамках національних держав знову визначатимуть майбутнє руху. Успіх «Талібану» або зміна «Аль-Каїди» в Сирії також вказують на це: остання зазнала повної трансформації за останні роки, виходячи за межі послання глобального джихаду і приділяючи набагато більше уваги сирійському характеру угруповання, ніж його джихадистській ідентичності.

Джерело: Index