Суди почали скасовувати накази про призов українців

До українських судів почали надходити позови від українців, яких, на їхню думку, призвали на фронт незаконно. І деякі з прохань вже задоволені.

Новий прецедент

Отже, вже існує як мінімум два задоволені позови (з ними можна ознайомитись за посиланнями тут та тут). Позивачі вимагали визнати їхній призов незаконним. Розглянемо справи докладніше.

Отже, позивач з Ужгорода був призваний на військову службу по мобілізації. Чоловік наполягав, що не може бути військовослужбовцем, оскільки є науковцем та підлягає негайному звільненню з військової служби. Зазначається, що така підстава прописана у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Ужгородський військкомат у відкликанні проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні. У військкомат чоловіка доставила поліція, а документів, що підтверджують статус наукового співробітника, чоловік з собою не мав. За результатами проходження військово-лікарської комісії позивача було визнано придатним для проходження військової служби. Вже в суді було підтверджено, що чоловік справді є старшим науковим співробітником, кандидатом технічних наук, працює в Інституті телекомунікацій та глобального інформаційного простору HAH України та є науковцем вищої освіти. Відповідно, наказ по військовій частини про проходження військової служби визнаний безпідставним та протиправним.

“У конкретному цьому випадку військкомат відстоював позицію, мовляв, позивач їм не повідомив, що має відповідні підстави для відстрочки від призову. Але як ми бачимо, чоловіка у військкомат доставила поліція. Відповідно, людина навряд чи збиралася їхати туди безпосередньо в цей день і навіть не збирала жодних документів. Суд констатував той факт, що людина не повинна носити з собою всі документи для військкомату. Більш того, коли у військкоматі дізналися про такі обставини, потрібно було одразу перевірити, чи є у цієї людини такі підстави. Можливо, треба було надіслати якісь запити”, – каже адвокат УГСПЛ, учасник глобальної ініціативи “Трибунал для Путіна” Роман Ліхачов. Саме він проаналізував обидва судові рішення, як перший подібний прецедент у судовій практиці.

На увагу заслуговує також рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Чоловік був призваний на військову службу як військовозобов’язаний запасу, проте водночас з виписок із наказів вбачається припис, що у Збройних Силах позивач не служив, що у свою чергу порушує п.4 Указу Президента України №69/2022 “Про загальну мобілізацію”. Тобто у позивача не було відповідного військового досвіду. Крім того, позивачу надали звання “солдат” до складання присяги.

У результаті суд дійшов висновку, що, по-перше, всупереч вимогам чинного законодавства, при мобілізації позивача його визначили як особу, яка вже має досвід військової служби та має військову спеціальність. По-друге, враховуючи той факт, що позивач не проходив військову службу і не отримав військово-облікову спеціальність, останньому можна було присвоювати військове звання “солдат” тільки після принесення їм Військової присяги. Отже, позовні вимоги підлягали задоволенню.

“Тут цікава справа: розглядається питання про звільнення людини, яка не має військового досвіду. Це пілотна справа, я таке взагалі вперше бачу. Так, там кілька підстав для скасування наказу військового комісаріату, але відсутність досвіду була все ж таки головною підставою. Цікаво, що буде далі з подібним рішенням, бо подібних справ ще багато”, – каже юрист.

Він зазначає, що після такого рішення суду людину фактично звільняють з військової служби: наказ, що вона мобілізована, скасовується.

Хто не підлягає мобілізації

Варто нагадати, хто не підлягає загальній мобілізації в Україні. Це:

• – жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє та більше дітей віком до 18 років;
• – жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;
• – жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;
• – жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з тяжкими хворобами;
• – жінки та чоловіки, на утриманні яких знаходиться повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю І або ІІ групи;
• – люди, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років.

Крім того, Верховна Рада розширила перелік осіб, які не підлягають мобілізації. Так, дали відстрочку від призову науковим, науково-педагогічним та педагогічним працівникам. Також призову не підлягають військовозобов’язані жінки та чоловіки, чиї близькі родичі загинули або зникли безвісти під час здійснення заходів щодо забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії Росії у Донецькій та Луганській областях, а також при забезпеченні національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії проти України під час дії військового стану.

До речі, багато воїнів дізнаються про те, що мають відстрочку від призову вже у лавах ЗСУ, каже Роман Лихачов. А коли людина вже служить, її навряд чи відпустять додому.

“Якщо людина мала підстави для відстрочення, але пішла служити, то, як пишуть військові юристи, немає підстав для звільнення зі служби”, – каже юрист. Він зазначає, що з усіх звернень до нього з військових питань близько половини стосуються звільнення. Він нагадав про хаотичне вручення повісток, проте зазначив, що це цілком законно. Ніде у законі не зазначено, де саме можна вручати повістку.

Однак це не скасовує того факту, що на фронті є безліч чоловіків і жінок, які мають право на відстрочку від призову. Юрист розповів, що нещодавно до нього надійшло звернення від військового. Чоловік на фронті, на його забезпеченні дворічна дитина з інвалідністю, чоловік має право на звільнення, але служить. Зараз дружині військового потрібно терміново лягти до лікарні, а дитину залишити нема з ким – немає бабусь та дідусів. Ситуація патова.

“Я думаю, що державі потрібно включити механізм соціальної опіки над сім’ями військових. Так працювали в США – чому не застосувати цей досвід? Можливо, варто підключити механізм соціального супроводу кожної сім’ї”, – каже Роман Лихачов.

Він наголошує, що сім’ї військових можуть опинитися у складній ситуації, наприклад, стати вимушеними переселенцями. У такому разі про них мають подбати органи місцевого самоврядування. Військовий має воювати, а не думати, в яких умовах виживає його родина.

“Я думаю, що для того, щоб люди хотіли служити, потрібно більше мотивацій. Це і соціальна підтримка сім’ї, і своєчасні виплати компенсації за загибель військового. Також держава має приділяти більше уваги родинам військовополонених”, – каже Роман Лихачов.

Валерія Шипуля, korrespondent.net